Вірність європейським цінностям чи сліпота Європарламенту?

Здається, із часу суду в Карлсруе над агентом КДБ Богданом Сташинським у 1962 р. у європейських країнах Степанові Бандері не приділяли скільки уваги, як за останніх півтора місяця. Таку зацікавленість особою провідника ОУН викликав Указ президента України В. Ющенка від 20 січня 2010 р. про присвоєння йому звання Героя України.

Як на мене, то це мало б бути суто внутрішньою справою України. Проте внутрішні справи нашої держави ніяк не дають спокою політикам сусідніх країн – Росії та Польщі. Там піднялися такі хвилі "осуду", що докотилися аж до депутатів Європарламенту. Перетворилися ці хвилі у рішення Європарламенту щодо ситуації в Україні. 20-й пункт рішення звучить так: Європарламент "глибоко шкодує з приводу постанови колишнього президента України Віктора Ющенка посмертно нагородити Степана Бандеру, провідника Організації Українських Націоналістів (ОУН), яка співпрацювала з нацистською Німеччиною, званням "Національного героя України" та "сподівається у зв’язку з цим, що нове українське керівництво перегляне такі рішення і зберігатиме відданість європейським цінностям".

У чому ж криється загадка такої прискіпливої уваги та турботи за наше минуле, нашу стабільність, історію і наше майбутнє? Саме до майбутнього української нації не байдужі наші сусіди. Те, що українці усвідомлюють себе як європейську націю із відповідними цінностями, у багатьох політиків вибиває з-під ніг ґрунт впливу на внутрішні справи держави, спонукає ставитися до нас виваженіше й толерантніше. Відхід українців від стереотипного сприйняття історичного минулого, його безпристрасна переоцінка, підважують сусідську "турботу" та ідеологічну опіку над нами. Це нівелює ті міфи, на яких частково будуються національні цінності сучасної, до прикладу, Росії. Базуватися вони мусять на традиціях "переможного минулого", "порятунку народів від зовнішніх загроз", "месіанства". До того ще додано цілий сонм образів ворога. Без таких образів міфи російського і частково польського історіописання втрачають сенс, тому їхнє існування необхідне. На них, до прикладу, будується концепція національної пам’яті Росії, бо більше нема на чому її будувати.

Сучасна Росія не має традицій створення демократичного суспільства чи визвольної боротьби, бо від царизму вона зразу перейшла до тоталітаризму. Тому в такому минулому російські історики та іміджмейкери-політики шукають позитив, оберігають те, що для сусідніх країн є негативом. Для підсилення національного міфотворення криваву диктатуру СРСР у сучасній Росії трактують як "ефективний менеджмент". Насправді це все є інструментарієм затирання слідів злочинів у тоталітарному минулому, засобом уникнення відповідальності за них. По суті, маніпуляції з історією та пам’яттю в такий спосіб є продовженням злочину.

Образ Степана Бандери як ворога радянський агітпропом створював і наполегливо поширював роками. Це образ ворога обростав всілякими нісенітницями, відшліфовувався, доводився до правдоподібності й переконливості. Він і зараз ефективно працює й використовується антиукраїнськими силами. Зайвий раз використати його у своїх інтересах не гребують також і польські антиукраїнські сили.

Риторика про те, що Степан Бандера був "прислужником нацистів", "українським фашистом", "військовим злочинцем", "колаборантом", "організатором геноциду євреїв та поляків" тощо поширюється не тільки у засобах масової інформації. Вона часто звучить із вуст не останніх осіб з політичних олімпів Росії й Польщі, а також проросійських політиків України. Тепер це прозвучало й з трибуни Європарламенту. Все це на пересічного, мало обізнаного у царині історії українця має великий вплив. Іноді складається враження, що Степан Бандера був монстром, у порівнянні з яким Адольф Гітлер видається янголом.

Не будемо тут апелювати до документів, наукових праць, статей і розвідок, присвячених біографії провідника ОУН та в сотий чи тисячний раз нагадувати прописні істини, давно встановлені істориками та продискутовані факти.

Акцентуємо увагу на іншому. Чомусь вперто не звертається увага на те, що по завершенні Другої світової війни працював Нюрнберзький процес, який судив злочини та злочинців нацизму. Ні Степан Бандера, ні ОУН та УПА там як колаборанти і поплічники режиму не проходили. Переможці-союзники мали для підняття цього питання всі можливості. Можемо пофантазувати та припустити, що найбільш зацікавлений у цьому питанні СРСР на той час, тобто в 1945-1946 рр., не мав переконливої доказової бази злочинності Степана Бандери. Тоді, що всесильному КДБ за майже 20 років заважало таку базу підготувати, адже судові процеси відбувалися й після Нюрнберга? Якщо пропаганда твердила й твердить, що Бандера злочинець і нацистський поплічник, то чому до цього часу не опубліковано жодного документа про це? Навіть пізніше, у 60-х роках, КДБ розшукував злочинців-нацистів, а значить, існують й відповідні справи, де зосереджені документи щодо їх розшуку та передання правосуддю. Ні КДБ, ні теперішнє ФСБ стосовно Степана Бандери таку справу досі не оприлюднили, бо її не існує.

Існує інша справа, за якою провідника ОУН убив агент Богдан Сташинський у 1959 р., як ворога Радянського Союзу. Не бачу здорового глузду в тому, щоб КДБ, ризикуючи міжнародним іміджем СРСР, організовував таємне вбивство нацистського злочинця, маючи можливість видати його міжнародному судові. Однак питання Степана Бандери Луб’янка розв’язала своїми звичними методами. Хіба ж не зрозуміло, що постріли у Мюнхені виправдовують провідника?

Чи не тому процес у Карлсруе привернув до себе увагу світової спільноти, що провідника ОУН сприймали як лідера українського визвольного руху? Де логіка в тому, що європейські держави приділи тоді стільки уваги "колаборантові" та засудили методи КДБ з усування політичних противників на еміграції шляхом убивства?

Ситуація не менш парадоксальною виглядає й тепер. З одного боку, Європарламент визнає комуністичну систему тоталітарною та злочинною, а з іншого, людину, лідера народу, що вів збройну боротьбу проти цієї злочинної системи довгі роки після війни теж вважають злочинцем. Подвійні стандарти європарламентарів у питаннях національної пам’яті ілюструє наглядно питання Степана Бандери, ускладнює "граматику примирення" європейських народів. Більше того, виправдовує втручання у внутрішні справи суверенної європейської держави сусідніх держав, зацікавлених більше у політичній доцільності приховування власних злочинів минулого, ніж у партнерському і добросусідському співжитті на спільному просторі Європи.

Рекомендації європарламентарів є образливими для мільйонів українців, родини яких постраждали від тоталітаризму, віддали своє життя не тільки за волю власного народу, а й за те, щоб європейці розуміли, яку ціну складено на спільний жертовник боротьби з нацизмом та комунізмом.

Після появи цих рекомендацій дуже сумніваюся, що із розумінням й оцінкою свого минулого, в якому були темні й світлі сторінки, Європа черпає своє майбутнє. Очевидно, ще далеко європейцям до розуміння проблематики міжнаціональних взаємин східно-європейських народів, відновлення сталого демократичного простору. То чи є тоді Євросоюз ідеалом у ставленні до проблем минулого?

Руслан Забілий

ZIK

Думки читачів

хой / 04.04.2010 21:17

сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!!сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!!сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!!сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!!сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!!сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!!сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!! сосни хуйца у мальца!!!...

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*