28 жовтня члени Молодіжного Націоналістичного Конгресу завітали до учасника національно-визвольних змагань Боєчка Івана Михайловича, що проживає у Харкові. Цей візит МНК-івці вчергове здійснили з метою підтримки справжніх Героїв держави, за яку боролись вояки УПА.

Держави, що досі не визнає їхньої жертовної боротьби, ветерани якої не отримують жодної допомоги до пенсії чи бодай відповідного статусу, натомість все ще перебуваючи на спец. обліку як колишні злочинці. Старому вояку, якого ця держава тримає на Сході України в, без перебільшення, тяжких умовах існування, МНКівці подарували продуктовий набір та подяку за життєву лінію наскрізь пронизану боротьбою за ідеали Української Соборної Самостійної Держави. Адже головне для нього – це звичайна увага збоку молоді, свідчення того, що його боротьба не була марною.

У 1944-ому, будучи 13-тилітнім хлопцем, Боєчко Іван активно включився у організаційну роботу в якості зв’язкового. Вже змалку йому довіряли неабиякі завдання, які він сумлінно виконував. Розповідав також про численні арешти, як з боку німецької поліції, так і з боку совєтської НКВД. Але кожного разу його відпускали, бо жорстка конспірація не давала ніяких матеріалів ворогам:

"У лютому 1944-ого року у нашій хаті постійно переховувались упівці. Одного разу ввечері ми вечеряли з ними, і це якось побачив один поляк, який шив для нас взуття. Вояки повечеряли і вирішили рушати далі, вночі вийшовши з села. Ранком забігають до нашої хати німецькі поліцаї, вкладають всіх на підлогу під прицілом кулеметів. Обшукали спочатку хату, потім стайні. Нічого не знайшовши, посаджали всю сім’ю в машину і рушили до відділка, що знаходився тоді у Калуші. Там посадили мене у якусь кімнатку. Просидів я там години зо дві, і мене повели на допит. Допитували декілька раз, кричали, били по руках, але я казав, що нікого в нас вдома з чужих людей не було. Не маючи доказів, мене відпустили. І пішки вночі, один зі всієї сім’ї повернувся додому. Там мене вже чекали мої друзі".

Український погляд

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*