У президентську виборчу кампанію 2004 року я був одним із координаторів громадської кампанії "ПОРА" на Рівненщині. У зв’язку з цим мав дуже серйозні, "задушевні" бесіди зі своїм деканом. Не раз викликав мене на "очні ставки", просив, погрожував аби я припинив діяльність в підтримку помаранчевих. Звичайно діалогу в нас не вийшло, як наслідок я мав проблеми із здачею сесії. Звичайно такий адміністративний тиск є неправильним, але якщо в людини стійкі переконання, то Бог з ним.

Але не пройшов рівно рік і розпочалися парламентські та місцеві вибори. Мій декан був кандидатом в депутати обласної ради. І яке було моє здивування коли в минулому ярий противник "оранжизму" тепер "з піною на вустах" вихваляв Президента Ющенка та всю його команду. І не він один тоді вчасно зорієнтувався і "перефарбувався".

Логіка таких людей зрозуміла. Вони виховувалися при радянській системі, працювали при кучмівській. В їхньому розумінні зміна влади призводить обов’язково до репресій опонентів, тому й боячись за власні посади такі пристосуванці швиденько переформатувалися  в помаранчевих.

За ці п’ять років відбулася принаймні одна позитивна зміна в країні. Суспільство перестало боятися влади. Так міліція досі вбиває студентів, спецслужби підслуховують телефонні розмови, чиновники тиснуть на ЗМІ. Але сьогодні про це можна вільно говорити, залучати на свій захист громадські організації, політиків.

Тому дуже дивно є те що з приходом нового Президента, зміні губернаторів окремі опозиційні діячі одразу поспішили присягнути новому режиму. І я не маю на увазі  народних депутатів з БЮТу та НУНСу які за гроші чи за переконання побігли в коаліцію "тушок" - в парламенті чи не всі – це безідейні пристосуванці. Я маю на увазі місцеву "еліту" - депутатів, чиновників, громадських діячів.

Більшість депутатів обласних та місцевих рад заходу та центру України це члени опозиційних партій та блоків. Але дивує те, що коли виникає питання голосування незручних для сьогоднішньої влади питань вони то не можуть зібратися на сесію, то раптом всі масово хворіють, або їдуть у відрядження. Чи просто не голосують. Так, Івано-Франківська облрада не змогла засудити Харківські угоди, а Волинська зробила це лише з сьомого (!) разу, Львівській не вистачило голосів щоб відправити губернатора Горбаля у відставку.

Не краща ситуація і з окремими чиновниками нижчого рангу, які можливо, боячись за свої крісла всіляко підігрують новій владі, забуваючи що ще півроку назад виступали проти неї. Це звичайно на їх совісті, головне щоб така відданість не порушувала свобод тих громадян які зберегли і відстоюють свої позиції.

Думки читачів

Древлян / 22.10.2010 13:54

"Мій декан був кандидатом в депутати обласної ради. І яке було моє здивування коли в минулому ярий противник "оранжизму" тепер "з піною на вустах" вихваляв Президента Ющенка та всю його команду." — Тут бачу що тому декану по барбану на все, головне бути при владі. Але якшо і помаранчеві беруть до себе та ще й висовують у депутати таких от людей, то і самі "помаранчеві" нічим не краще від того декана. Читачу, добрим людям треба йти у владу, бо якшо ти не зіграєш у політику, то політика потім зіграє з тобою....

читач / 23.07.2010 13:15

Добрі люди в началбники, а особливо у владу не пнуться....

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*