Інформцентр
- 22.02.12
- Другі роковини Януковича
Блоги
-
10.05.12 Олександр Машлай 
Звіт із поля бою. Звитяга -2012
-
04.05.12 None Smilodon 
Копаючи тунель
-
03.05.12 Богдан Червак 
Незбагненна Тарноруда
-
28.04.12 Андрій Парубій 
Кремль зіграв проти України "Матч смерті"
-
18.04.12 Ігор Гошовський 
Веломандрівка Цуманським лісом
Права блогосфера
Права Європа
Декілька слів на захист Пласту
|
Я живу в країні, яку важко назвати «нормальною». Тобто, я щиро вірю, що нам, таки, жити краще, ніж мешканцям Сомалі і Камбоджі, проте речі, які тут іноді творяться мене, чесно кажучи, як людину, як громадянина, нервують, вбивають… Інтерпретуйте, як хочете. Одна з таких речей – розум наших «політиків», помножений на розум тих, хто ідеї перших кидає в «маси». Диву даєшся, коли добираєшся до інтернетів почитати новини.
Як мені здалося, почалося все з не вельмишановної пані Ірини Фаріон, яка колись вже засвітилась в шкандалі з садочком. Тоді вона пропонувала діткам з російськими іменами збирати манатки і їхати в Росію.
Зараз вона відмочила номер не гірший. Проте, чомусь, якщо попередній фінт пані політика викликав в усіх вибух негативних емоцій і сумніви в інтелектуальній спроможності кандидата філологічних наук, то зараз всі дружно підхопили дурість, яку вона сказала. Ще вчора я читала її недолуге інтерв’ю, в якому вона розповідала, що правильно в Пласті роблять, що карають за російську мову, а сьогодні вже всі новини розповідають, що організація, до якої належать діти Президента Ющенка, – ледь чи не осередок ксенофобії в Україні.
От так, за моє ж жито, мене й бито. Людина, яка геть ні чорта не знає про певну ідею, розповідає про неї іншим людям, які знають стільки ж. І що, тепер, хоч кіл на голові теши, а всі в один голос твердитимуть: "Пласт – ксенофобська організація, де карають дітей". Знаєте, я давно вийшла з того ніжного віку, коли ще поважаєш старших. А ще вийшла з віку, коли вірять, що тільки добром можна відповідати на зло. Отож, мої найщиріші побажання всього найгіршого тим людям, які взялися розповсюджувати горе-новину. Шановні "журналісти", які ні холєри не знають про волонтерську організацію, в якій добровільно, безкоштовно, за просто так навчають діток бути добрими громадянами своєї країни: вірити у Бога, любити Україну і допомагати іншим, ця стаття для вас. Вчить "матчасть" не зі слів пані Фаріон, яка не має жодного стосунку до Пласту, а зі слів пластунки, яка була з цією організацією ще тоді, коли і країни Україна не існувало на карті…
Пласт пережив з Україною сто років її не простої історії, в ньому, цілком можливо, є речі, не прийнятні комусь, як от, релігія чи патріотизм, аполітичний патріотизм, посмію сказати. Аполітичність пластова – це одна з засадничих ознак Національної скаутської організації України. Народився він у складних умовах – передгроззя Першої світової, в Австро-Угорській імперії. Хлопчаки-гімназисти вчилися запалювати вогнище на природі, підкоряли вершини, ночували в лісі і… робили диверсії. Потім ці ж хлопці взяли до рук зброю, боролися за Україну, як боролися і їхні діти, і діти їхніх дітей. Вони повезли ідею любові до батьківщини в далекі країни, понад 70 років ніхто в Україні не згадував про пластунів, поки такий собі Олег Покальчук наприкінці вісімдесятих не привіз ідею в киплячу Україну. О, тоді ця ідея впала на благодатний ґрунт. Луцьк, бандерівський край, любов до рідного краю на генетичному рівні. Ще живі були упівці, які повернулися з Сибіру. От тоді і я, десятирічна дівчинка прийшла до Пласту, тоді ще УСО (Українська скаутська організація).
Разом з батьками і бабусею, я стояла в ланцюжку, що оточував Святотроїцький собор – точилася "війна" між конфесіями. Потім були табори. Один з них під час ГКЧП. Знаєте, що таке "покарання" за російську мову? От тоді вони були. На самому початку пластового повернення. Заборона комуністичної ідеї, путч у Москві, угоди в Біловежській Пущі, Декларація про Незалежність, яку я заслуховувала в Пластовому таборі. Табори тоді були голодні. Ніхто ще не отримував грантів, ми могли в останні дні табору їсти моркву. Нас підгодовували у селі, носили дітям варенички. Наша військова форма викликала тихий жах у населення – чекали революції. Ми, малі розносили листівки за Чорновола, пам’ятаю:
Тяжкі нам випали роки,
Вони не вернуться ніколи.
Не вір у байки Кравчука
І голосуй за Чорновола.
Ця мілітарна романтика, це відчуття героїзму, випробування і покарання робили тоді для мене Велику Гру – це інша назва Пласту. Були і нічні алярми, і складання Пластової присяги в весняному лісі, в урочистому колі друзів. Можливо, зараз я й відійшла від справ Пласту, так склалося, але від присяги – ніколи:
"Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, бути слухняним Пластовій старшині".
Я пережила становлення в цій організації, організації успішних людей. Ким би ти не був в Пласті, чого б ти не прагнув – ти був серед кращих, серед вибраних. Тому що скаути всього світу працюють над інтелектуальним, духовним, естетичним, моральним, фізичним вихованням дитини, а ще краще – вони роблять так, що людина, виростаючи, постійно прагне самовдосконалення.
Минали роки. Мінялося суспільство, воно вже не потребувало агресивно-мілітарної патріотичної риторики. Однострої, нарешті, перестали бути строкатим відтворенням військової форми, їхній вигляд просто впорядковує чисельні лави пластунів, заборонені будь-які покарання, в пласті вже давно працюють виключно професійні педагоги, які сповідують ідею не палиці, а пряника, на таборах діти споживають перше, друге, третє, і мають найкраще матеріальне забезпечення, оскільки кожен табір – це строго продумана система, під яку пишуться проекти. Насправді, зараз Пласт – це зовсім не та Велика гра, в яку гралася я. Зараз Пласт покликаний виховати гармонійного патріота – толерантного, вихованого, не агресивного.
На початку двохтисячних нашими лавами прокотилася хвиля боротьби з мілітаризмом. Заборонили кілька куренів та таборів. Постійно проводяться різноманітні педагогічні тренінги. Мені, професійному педагогу, ці тренінги дали значно більше, ніж вся педагогічна система разом.
Колись, як я ще була малою і до нас, на перший пластовий табір для новаків, що відбувався в Україні, приїздив Старий Орел – це псевдонім одного з найвизначніших методистів Пласту в нашій історії, нам було дуже потішно, що він їсть перше – ложкою, друге – виделкою та ножем. Та минуло якихось двадцять років і вже на наших таборах такими дивами нікого не вразиш.
Пласт на сьогодні не карає, а лише хвалить. Не перевтомлює, а "оздоровлює". Не озлоблює одних проти інших, а вселяє християнську любов в такі тендітні душі наших дітей.
Я багато знаю про Пласт. Я багато знаю пластунів. Можливо, колись в чомусь з чимось я і не погоджувалась. Але коли стільки українських ЗМІ з радістю підхопили нерозумні вислови пані Фаріон, та ще й єдине, про що згадали – це про дітей Ющенка (яка різниця, чиї вони діти, основне – діти і мають таке ж право на дозвілля, як і решта кілька десятків мільйонів дітей в Україні), то мені прикро. Прикро і дивно, як легко сприймаються слова людини, яку вчора готові були з’їсти ледь чи не цілою країною разом.
Думки читачів
Чорторіг / 01.02.2011 14:24
розум тих, хто ідеї перших кидає в «маси», дійсно робить дива, навіть авторка посту всотала перекручену "розумом тих" інтерпретацію звичайного відвідування дитячого закладу вченим-філологом...
soko1 / 24.12.2010 17:49
УКРАЇНА ПОВТОРЮЄ ШЛЯХ ВЕЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 30 РОКІВ 20 СТ.ЇХ МОСОВИМ ЗАХОПЛЕННЯМ ЗЕМЛІ, ЗЛОЧИННИМ РЕЙДЕРСТВОМ, ПРОДАЖНІСТЮ ЧИНОВНИКІВ, ПАРАЗИТИЗМОМ І РОЗБЕЩЕНІСТЮ "ЖИДО-МАСОНСЬКОЇ ЕЛІТИ" СПЕЦІАЛЬНИМ ВПРОВАДЖЕННЯМ У КЕРІВНІ СТРУКТУРИ ВСІХ РІВНІВ ДЕГЕНЕРАТІВ, ЗБОЧЕНЦІВ, ПСИХІЧНО ХВОРИХ ЛЮДЕЙ І ОСІБ "НЕТРАДИЦІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ". ТОДІ ПРИЙШОВ АДОЛЬФ ГІТЛЕР. В ЧИЛІ ПРИЙШОВ АУГУСТО ПІНОЧЕТ. В ГРЕЦІЇ ПРИЙШЛИ ПОЛКОВНИКИ ХТО ПРИЙДЕ В УКРАЇНІ ??????????. ХТО ПРИЙДЕ В РОСІЇ ??????????. ЗА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПІНОЧЕТА/...
Шадий Юрій / 09.12.2010 18:36
Дуже приємно подруго Юле чути такі теплі , а головн правдиві слова про Пласт. Сюжет однозначна провокація, я був на "Літописі" 2009 причому в підтаборі "Джур і Гетьманівен" разом з Олесею Малюванчук якій і приписують присідання. присідання дійсно були, але це було методичне ноу-хау сестрички Олесі, котра не була виховницею, а н підтаборі була писарем. Дотого ж комендантом табору їй було зроблено зауваження про неприпустимість таких методів, і найголовніше на момент табору вона була неповнолітня, тому хибним є твердження про політику організації чи навіть виховників це скоріше треба розглядати як відносини між дітьми. Тому як на мене відповідь Пласту на сюжет був капітулюючим і люди які його готували певне не мали всіх фактів, найкраще в цій ситуації міг бути судовий позов проти авторів сюжету. ...
Rodomysl / 29.11.2010 12:37
Це про ту, яка Вам так не подобається. Прошу: Жуков(=Македонский) Женский портрет У Жуковки - один из самых сильных и прямых в соционе характеров. Внешне она крепкая, спортивная, видная, с открытым лицом сильного, волевого человека. Такую женщину нельзя не заметить. Она физически развита и отлично чувствует свое тело. Одевается разнообразно, но всегда добротно. Пристрастий к определенным цветам не питает, но предпочитает насыщенные тона, держится непринужденно. Весь их облик говорит о собранности, ответственности, серьезном отношению к делу. Обладают здоровой практичностью, стратегическим умом и широким обзором, так что лучше других понимают, что делать в той или иной ситуации, и не боятся брать на себя ответственность. В результате руководство другими чаще всего выпадает именно на их долю. Вы еще не успеете разобраться, что к чему, а уже получите от неё короткие и точные указания, где взять лопаты и грабли во время уборки территории, кому идти за хворостом, а кому варить кашу в походе… Предрасположенность к руководящей работе у нее в крови. Она в избытке обладает такими “сугубо мужскими” качествами, как упорство, целеустремленность и работоспособность. В детстве их мало привлекают куклы и традиционные девчачьи забавы. Они любят мальчишеские развлечения. В школе они обычно хорошо учатся, хотя не всегда бывают послушными. С дисциплиной у них может быть не все в порядке. В старших классах могут прогуливать уроки, бросить институт, не доучившись совсем немного. Но, хотя такая предрасположенность у них есть, все же это больше зависит от воспитания в семье и от того, насколько они увлечены избранным делом. Если девушке ЖУКОВУ интересно учиться и у нее достаточно развито честолюбие, она вполне может быть одной из самых знающих, хорошо подготовленных студенток. Общение с противоположным полом. Затраты энергии на знакомство с представительницами этого типа невелики. Если мужчина ей “показался”, она сама пройдет две трети пути (как легендарные монахини, копавшие подземный ход в мужской монастырь). Для улучшения взаимопонимания желательно испросить совета по какой-нибудь сложной проблеме. Даже совсем юная Жуковка с удовольствием поделится своим опытом. Этим незамысловатым приемом вы убиваете двух зайцев: получаете не только достойную соратницу в делах, но и не менее достойную любовницу. Важное предостережение: не дай Бог вам опоздать на свидание или не выполнить ее указаний с предыдущей встречи... Жуковка способна на длительный союз, но требование верности для нее не главное — слишком уж она привыкла получать все, что ей понравится. В семье как правило получается так, что весь контроль за домашними делами, и даже за карьерой мужа переходит к ней. Лучше, если мужчина будет ей уступать. Сопротивляться бесполезно - она знает лучше. А если у нее возникает необходимость выяснить отношения и добиться своего (а ей всегда надо добиться своего!), она не церемонится и высказывает партнеру все прямо в глаза. Именно здесь - основная трудность для женщин этого типа, особенно, в период ухаживаний. В девушках типа ЖУКОВ мало романтического (хотя они вполне сентиментальны в душе). Они не соответствуют стандартному стереотипу женщины, поэтому им не всегда легко найти себе партнера. К тому же они очень плохо видят, как развиваются отношения, а потому практически не могут направлять их. Они не чувствуют, что дело идет к концу, пока не окажутся перед фактом. Конец отношений для них всегда внезапен и очень травматичен. Если мужчина все-таки представляет интерес для женщины ЖУКОВА, отношения часто водворяются на место в приказном порядке. Однако не все мужчины бывают готовы к такому развороту событий, некоторые предпочитают сбежать. Это глубоко ранит женщин типа ЖУКОВ, и они считают, что их предали. Часто, не в силах контролировать отношения, девушки этого типа совершают внезапные непонятные, даже экстравагантные поступки. Они как бы стремятся привлечь к себе внимание своей необычностью, оригинальностью, непредсказуемостью, поскольку в культуре принято считать, что женщина должна быть загадочной и непонятной для мужчины. Они могут ни с того, ни с сего внезапно бросить своего партнера, сказав, что не вернутся к нему уже никогда, а затем снова возвращаются. Так может продолжаться какое-то время, особенно, если и сам партнер этой девушки не обладает сильной (или хоть какой-то) этикой. Дома у них обычно порядок. Отношение к нему слегка армейское. Женщина ЖУКОВ не стремится вылизывать дом до такой степени, чтобы в нем не было ни соринки. Но в то же время уборка производится очень регулярно: обычная - раз в неделю, генеральная - раз в год. По мере необходимости в срок будут вымыты окна, сделан ремонт, приведены в порядок текущие краны. Одним словом, хозяйство у женщин этого типа крепкое. Никакому разгильдяйству в этом доме места нет. Такое же отношение к готовке. Добротная, свежая еда есть в необходимом количестве, но излишнего...
Колонка лідера
Хутін – пуй! Свого часу, а саме в березні 2008 року, я та мій колега Павло Данильчук, на запрошення представників російських опозиційних сил, побували у...
Анонси
Кінополиця
Музфронт
Промоція
