Розміщуючи на ЖЖ "Універсал Отмана Грігор"єва" і гадки не мав, що він спричинться до такого палкого диспуту між френдами jevgen   та  1gor_mak - http://gorlohvat.livejournal.com/44042.html

  Дійшло до того, що один одному вже стрілу набивають як у золоті 1990-ті.
Одне слово - "братва не стреляйте друг в друга" (с), хоча відверто кажучи аргументація  1gor_mak мені ближча. Наводжу упривки зі своєї давньої, ще маупівської статті. До того ж, хочу додати - панове товариство, є кого розмазувати по асфальту в цій Україні окрім як оце один одного. Сподіваюсь, що мене почуто.

Немає великої потреби уподібнюватися працівникам інституту "Республіка", які за рік до помаранчевої буфонади доводили авторові цих рядків, що "Скоропадський - це Кучма 1918 року". Хоча про існування певного макабричного зв’язку між сатанинськими практиками французьких якобінців та використанням якобінського арго тими ж таки членами української Директорії свідчать чудові дос­лідження культового українського письменника та вченого Олександра Хоменка. До того ж ми сві­домі того, що лише наяв­ність у Третій україн­ській республіці таких відверто українофобських бандфо­р­­­му­вань, як ПСПУ та ЄСМ не дає можливості ультраправим та ультралівим україн­ським патріотам з’ясовувати стосунки у жорсткішому форматі. Український націонал-більшовизм з його небуденним, хоч і суто гіпотетичним гас­лом "Смерть єврейській буржуазії" залишається більш ніж утопічним проектом. На жаль, коріння внутрішньо-українських непорозумінь сягають далеких і темних глибин. Принаймні не з відновлення Другого гетьманату наприкінці холодного квіт­ня 1918-го почалося протистояння між тими, хто шанує українську вій­сько­во-ієрархічну традицію, і тими, хто сповідував ук­раїн­ський різновид аграрного соціалізму. Проте саме для їхніх політичних нащадків питання про ставлення до Другого гетьманату та до тих, хто знищував Другий гетьманат, є ледь не сокирою війни, активне викопування якої спостерігається останнім часом. Але повернімося в 1918 рік. Отже, 14 грудня 1918 року через погір­шен­ня геополітичних умов існування Другого гетьманату Скоропадський підписав грамоту про майбутню федерацію з небільшовицькою Росією. Ця грамота, якщо вірити сучасним націонал-лівакам, і стала причиною антигетьманського пов­стання. Проте з історичної точки зору цікавим є те, що згадане повстання почалося того ж таки дня і того ж таки року, коли гетьман підписав злощасну мос­кво­фільську грамоту. Воно почалося зі звернення чле­нів Директорії, яка стояла на чолі протигетьманського руху україн­ських соціалістів. У зверненні йшлося про "знищення гетьманської держави дощенту". Зверненню передувала підготовка до повстання, і навряд чи можна ставити в залежність гетьманську грамоту про федерацію з майбутньою (себто гіпотетичною) не-більшовицькою Росією, яка 1918 року була суто віртуальним явищем (криваві пухирі білокозачого руху на Дону і Кубані не беруться до уваги) та власне початок антигетьманського чину. До того ж самі противники гетьмана невдовзі вдаватимуться до не менш сумнівних політичних союзів - Українська Галицька Армія укладе угоду з Денікіним, а Петлюра розплатиться з Пілсудським Галичиною.

Ми не ідеалізуємо Другий гетьманат і не проклинаємо соціалістів-республіканців. Гірко, що Петлюра і Скоропадський не знайшли спільної мови і що Другий гетьманат не вдалося наповнити соціалістичним змістом. Нам прикро, що ідею "трудової монархії" геніального консервативного революціонера, шляхтича і патріота Липинського не сприйняли ані гетьманці, ані республіканці. Ми ненавидимо тих потаємних ляльководів, які намагаються посварити політичних нащадків республіканської та гетьманської політичних традицій, про що свідчить провокаційний анархістсько-троцькістський марш буцімто на підтримку УПА, який відбувся 13 жовтня  2006  року.

Також ми вважаємо за доцільне щороку відзначати у квітні відновлення Другого гетьманату та влаштовувати в листопаді скорботні акції з приводу масонсько-соціалістичного повстання проти традиційного українського способу правління. Будемо сві­домі того, що Третя республіка, буржуазна та росій­сько-єврейська за своєю суттю, якщо і апелює до історичних попередників, то не до Другого гетьманату, і не до ОУН, а лише до УНР та УРСР. Усі три республіки, які поставали на наших землях, лишають по собі сумні спогади. Перша - гіркоту поразки у визвольній війні. Друга - оманливе українофільство, що плавно переходило у відверте україножерство, численні "криваві лазні" та російсько-єврейську зверхність. Третя - дикий капіталізм, споживацький спосіб існування та нескінчені "сім-сорок"...

http://gorlohvat.livejournal.com/

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*

 

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*