Мій журнал має переважно розважальний характер і таким він залишиться.
Але наступний пост стосується трагічних подій 1932-1933 року і того, як ці події торкнулись моєї родини.




Моя мати родом з села Піски Сумської області, яке розташоване на мальовничих берегах річки Сейм.

Так сталося, що наше село зберегло унікальні архівні данні про кількість загиблих від Голодомору.

Більшість яких поіменно встановлена. В 2008 році в селі був встановлений пам"ятник померлим, плитах написані імена загиблих.
Якщо взяти 4 лінії моєї мами, тобто дві її бабусі і два дідусі, то по кожній є загиблі. Або беспосередньо моя пра-пра бабуся та дідусь або двоюрідні. Всі чотири прізвища я знайшов на плитах.

Пам"ятний знак встановлено на місці колишньої ями, куди звозили трупи. У цій могилі знайшли свій спочинок близько 250 осіб.

Влітку я відвідав його і зробив кілька світлин:
(клікайте, щоб збільшились)













В інтернеті також достатньо інформації про те як постражадало наше село:

За інформацією Державного архіву Сумської області:
За останній рік багато писалося про трагедію с. Піски Буринського району, де з померлих за 8 місяців 1933 року 1195 громадян понад 85 % було з діагнозом „безбілковий набряк

За інформацією Сумської державної адміністрації:
Згідно з відомостями книги реєстрації актів цивільного стану, лише за сім з половиною місяців 1933 року у Пісках померло 1185 осіб (для порівняння: за роки Великої Вітчизняної війни загинуло 223 односельці).

Порівняйте ці цифри. Ніхто ж не сміє заявляти, що у нас перегиби зі вшануванням радянських воїнів. А про "перегиби" у висвітленні Голодомор ми постійно чуємо.

А цю історію розповідала мені бабуся, тепер вона є в газеті:

Сумская область
Согласно сведениям из книги регистрации гражданского состояния, в большом селе Писки умерло две трети населения – 1185 человек. По селу на подводах ездили специальные команды, которые собирали трупы и хоронили в братских могилах. В кучи складывались как мертвые, так и умирающие. В одном из домов захватили опухшую 21-летнюю девушку, которая уже не могла говорить, но шевелилась. Бросили ее на самый верх подводы.

Люди видели, как девушка пыталась сползти с горы трупов, но ее заталкивали назад. Когда на выбоине подводу подбросило, несчастная скатилась и заползла в кусты, чтобы не видели ездовые. Девушка выжила.

Отже, для мене ці всі події не проста абстрактна інформація з телебачення. Крім того бабуся та її брат розповідали, що на іншому берез р. Сейм де розташовані етнічно російські села, ніякого голоду не було. Люди їздили туди міняти одіж і цінні речі на продукти харчування.

Я не стану робити з цього якісь конкретні висновки, але ця інформація також має бути поширена.

І як би не звинувачували Президента в перегибах, типу "достал со своим Голодомором", але це питання піднялось і вирішилось тільки зараз. В тому числі і з поіменним встановленням загиблих.

P.S.
І ще, сподіваюсь росіянам соромно за таких людей:

Не читати, щоб не псувати настрій

http://skagenij.livejournal.com/

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*

 

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*