Давно хотів написати про життя у провінційному містечку, бо я ж таки провінційний трудівник. Скажу одразу, всі факти, написані нижче не будуть підкріплені якимись джерелами, вікіпєдіями та іншим хламом. Все подається як є, мені приховувати нема чого, якщо хтось не віре - мені від цього ні холодно ні спекотно. Насамперед хотів би порекомендувати цю нотатку киянам та жителям інших великих міст, які не знають, яке становище у вимираючих міні-містах в Україні.

Почнемо з того, що назва цьому місту - Олександрія. Кіровоградська область, на середині шляху з Кіровограду до Кременчука. Місто доволі старе, йому не менше 260 років. За радянських часів отримало новий імпульс розвитку. Тут у різні часи працювало 19 шахт і розрізів, де видобувалося буре вугілля, працювали заводи, фабрики, населення росло. Свого піку населення Олександрії досягло в кінці існування СРСР, на той час в Олександрії (разом з Пантаївкою, Димитровим та Звенигородкою) проживало до 120 тисяч чоловік.

Тут я родився, ще в УРСР. Тут виріс. Що я бачив за свої роки? Дна свого регресу місто досягло у середині 90-х. То були дуже важкі часи, часи приватизації та безробіття. Зупинилися заводи, фабрики, майже припинили видобування вугілля шахти і розрізи. І все так швидко, так підступно. Крали всі у всіх. Мабуть, тому і вижили. Рекет, спорстмени, гопота, розквіт наркоманії... У селах закрилися колгоспи, люди розтягли все по хатам, боючись згинути від цього хаосу.

Побутові умови з середини 90-х років мало змінилися. Гарячу воду як вимкнули десь у 1993-94, так її і не має по сей день. У 5-поверхових будинках (хрущовках) є газові колонки, таким людям повезло більше. Інші вимушені купувати недешеві бойлери, або гріти води щоб помитися на газплитах у відрах. Слава Богу, хоч з газом проблем не було начебто. Стало краще зі світлом. У 90-х роках світло вимикали по мікрорайонах у певні години дня і ночі, так само як і холодну воду. Зараз не вимикають, але освітлення вулиць майже відсутнє. Повноцінно освітлюється лише центральна вулиця міста взимку з настанням темноти і аж до 22.00, а влітку, як ви самі розумієте і того менше (години на 2-3 на добу). Увечері додому йду у темряві, і якби не світло із магазинів, що обліпили увесь проспект на перших поверхах будинків, то було б повністю темно. Не знаю, чим думає міська влада, залишаючи нічні вулиці без світла, та люди вже давно звикли.

Про ЖЕКИ я вже писав. Місто брудне і нагадує нігерські квартали в США - всюди сміття. Ліфти у багатоповерхівках працюють не у всіх будинках - у багатьох їх просто нема, бо їх розтягли по пунктам здачі металобрухту, у деяких є, але не працюють. Олександрія не знає, що таке консьєржи (якщо неправильно написав - вибачте) і домофони. Забуте Богом і Україною місто, яке вантажем висить на шиї у держави і на дві третини формує свій бюджет із дотацій. А якби все працювало б, то місто було б дуже успішним.

Згадав про річки. У нас їх дві. Інгулець і Березівка. Колись по Інгульцю ходив грейдер, який чистив річку і вона була повноводою і в ній можна було купатися. Зараз такого нема і річки перетворилися на струмочки серед заростей очерету, всипаних сміттям, пластмасовими пляшками і обгортками. Там, де вода Березівки збирається під невеличку дамбочку перед мостом, води зібралося багато і вона настільки брудна і страшна, що там навіть риби немає, мені так здається.

Що у місті працює? Місто живе за рахунок торгівлі. Шириться, ледь не трісне, центральний ринок. Дякувати Богові, тут не працюють унтерменші, клімат в принципі здоровий і без обману. Чисельні аптеки, ігрові автомати і банки, банки, банки... НВО Етал, який раніше був "Елєктромєх", викупили росіяни, колишні конкуренти заводу і штампують для себе автомати (це в електриці такі штучки є). Та зараз, у кризу, завод призупинив роботу. Начебто ще жевріє Рудоремонтний завод. Жодної шахти, жодного розрізу не працює. Останній розріз розбирають по частинах. Трест "Олександріявугілля" - банкрут. Продав свою офісну будівлю на центральній вулиці, тепер там буде ТРК. Начебто працює сахзавод (але він поза Олександрією). Хтось казав, що м'ясокомбінат щось шевелиться після десятку років простою. Ситуація у місті з роботою погана. Можна бло непогано заробити на будівництві, але зараз і це стало. Середня зарплата по місту близько 1000 грн. Якщо ви зараз знайдете собі роботу з таким окладом, вам дуже пощастить.

Місто вимирає, населення постійно зменшується. Діти, закінчивши школи, їдуть навчатися у великі міста (Дніпропетровськ, Київ, у кого грошей менше - у Кіровоград) і як правило, залишаються там, бо тут немає перспектив. Раніше було 20 шкіл, зараз працює десять, про дитсадки взагалі промовчу - їх поздавали в аренду, попродавали, позносили. Дитсадків не знаю, скільки зараз і скільки їх було. Я ходив у дитсадок №40 (може їх і не було 40). У місті немає жодного кінотеатру, зате є гордість міста, стадіон. Єдине місце, де можна гарно провести час. Серйозних ресторанів нема. На "четвірочку" натягнути можна пару "ресторанів" - "У Яші" (жид колись такий був у місті) та "Оріон". Усе інше - хлам, ригалівки, або не дуже добрі каіе і бари. Є у нас ще одна гордість. Басейн "Дельфін" з 50-метровими доріжками. Жаль дивитися на нього, як він руйнується. Будували його 10 років, але не якісно. Всередині якось намагаються ремонтувати, приводити його в порядний стан, але ззовні він викликає лише сумну посмішку.

Місто спортсменів, наркоманів і пияк. Спортсмени у нас "бандіти", майже як у 90-х. Але головні бандити в нас таки міліція. Вона все кришує. Наркотики в першу чергу. Треба сказати, що подорожчання трамадолу сильно вдарило по кайфожерам. Вони перейшли на Кофекс, ліки від кашлю. Традиційних наркоманів у місті потроху меншає - все-таки краще нюхнуть, ніж колоти собі пах. Молодь полюбляє випити. Починають пити зазвичай десь у 8-му класі. Пиво - дуже затребуваний напій. Горілку п'ють, але не так багато. У клубах нюхають, п'ють коктейлі і дригаються до ранку. Навіть ті, хто займається спортом, включаючи футбольний клуб, а особливо тренери - п'ють як слони.

В той же час, на тлі таких непридатних для життя умов, люди живуть. І я б не сказав, що погано живуть. Можливо, тому що я жтву у центрі міста і бачу переважно людей саме з цього району... Гуляти вміють гучно і широко. Весілля, застілля, народні гуляння на свята - витрачаються величезні гроші. Клуби, кафе, "ресторани", піцерії не пустують. Побутова техніка продається у магазинах за завищеними цінами, але всеодно її купують. З житлом гірше. Житло дороге. Однокімнатну квартиру купити майже неможливо, бо ціни тільки в тисячах доларів (а то і в десятках тисяч). У місті є  місцеві магнати, які дозволяють собі дорогущі авто. Зустріти у місті BMW X5 - не проблема, Porsche Cayene - легко! Чим займаються магнати? Землі, с/г, будівництво... Останнім часом у місті відродилося будівництво недобудов, але в умовах кризи знов зупинилося. Зараз у деяких вже видно відчай у очах, а чого чекати далі?

Ну, поки що це все. що згадав. Впевнений, що розповів далеко не все, що хотів. Може, колись продовжу.

http://abnazi.livejournal.com
 

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*

 

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*