Він став депутатом у 20-річному віці. Нині ж Його знають як дуже активного громадсько-політичного діяча волинського краю. Називає Себе українським націоналістом.

Стверджує, що ніколи не палив та не вживав алкоголю. Дуже красномовний у висловлюваннях і скромний у житті. Який же Він насправді дізнавався наш журнал.

Народився 11 січня 1982 року в Луцьку. Закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю "Політологія". Депутат Волинської обласної ради. Голова постійної депутатської комісії з питань молодіжної політики, спорту та туризму. Член Президії Волинської обласної ради. Позаштатний радник голови Волинської обласної державної адміністрації. Нагороджений Премією Кабінету Міністрів України "За особливі досягнення молоді у розбудові України". Начальник відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради. Позапартійний. Одружений.

Всі ми звикли, що класичний депутат – це сорокарічний дядечко з пристойним черевцем. Чому Ігор Гузь зовсім не вписуєтьсься у цей традиційний для українського політикуму стандарт?

Бо це не зовсім правильно з точки зору європейського розуміння. В органах місцевого самоврядування повинно бути більше молодих людей. Я став депутатом Луцької міської ради у 20 років, і протягом своєї каденції працював досить активно. Нині ж я є наймолодшим депутатом обласної ради, хоча майже всім іншим моїм колегам далеко за 35. Мене дивує, що більшість депутатів обласної ради не вміють користуватись Інтернетом, не вловлюють сучасного розуміння ситуації. І таке враження, що й не хочуть. А це сьогодні надважливо. Я впевнений, що збільшення кількості молодих людей, які будуть мати новітню позицію, є запорукою прогресу.

Що спонукало у такому юному віці балотуватися у депутати?

Це був 2001 рік, я брав участь в акції "Україна без Кучми", під час якої мене затримала міліція. Довелось відсидіти п’ять діб за ґратами. Вже тоді я був у активній опозиції до режиму Кучми. І вирішив, що ця опозиційна діяльність буде ефективнішою, якщо я стану депутатом міської ради. Так, 57% жителів 44 виборчого округу проголосувало за мене, студента третього курсу. Тоді я балотувався від Блоку Віктора Ющенка. Довелось побувати у кожному будинку, поспілкуватись з кожним виборцем. Очевидно, це стало вирішальним фактором. Незважаючи на те, що мені було 20 років, а починав кампанію взагалі у 19, я зміг переконати лучан віддати свій голос саме за мене.

Скільки депутатів твого віку є в міській та обласній радах на сьогоднішній день?

До 40 років, може, і назбирається 7-10%, але якщо брати до 30 років, то в обласній раді, здається, тільки я. А в міській, може, один чи два депутати. Це принципово неправильно. Зрозуміло, виборці самі обирають. Але політичні сили, які будуть формувати свої списки на найближчих місцевих виборах, долю прохідної частини повинні давати молодим активним людям, які представлятимуть їхні інтереси та інтереси виборців у радах різних рівнів. На жаль, партії не надто активно роздають прохідні місця молоді.

Ти вже четвертий рік є депутатом обласної ради. Чим відрізнється робота депутата міської та депутата обласної рад?

Відмінність суттєва. Скажімо, Луцька міська рада більш приземлена у вирішенні питань, які на неї покладені. Дуже багато майнових, земельних проблем, питань з комунальної сфери: освітлення, дороги, невивіз сміття, жеки і реакція на це депутата. Обласна рада дещо інша. На сьогоднішній день і обласна, і міська ради формуються пропорційно. Облрада є таким собі обласним парламентом, де є трибуна для висловлення тих чи інших політичних позицій, тобто багато часу припадає саме на політичні теми. Розглядається більше стратегічних питань, приймаються обласні програми у різних сферах. Менше практичних тем, які приваблюють корупціонерів. Скажімо, виділенням земельних ділянок облрада не займається.

З чого почалась твоя громадська діяльність?

Я достатньо ранній фрукт. Ще в школі зацікавився громадськими організаціями і почав шукати, де реалізуватись. Вступив у воєнізовану організацію "Тризуб" імені Степана Бандери, яка займалась військово-патріотичним вихованням. Будучи одинадцятикласником, я шукав нового для себе, вже тоді цікавився політикою і міркував, як реалізувати себе у цьому руслі. В той час мене захопила ідеологія українського націоналізму. Нині ж я себе вважаю сформованим націоналістом і не зраджую своїх поглядів протягом усіх 11 років громадської та політичної діяльності.

Є люди, які здійснили на тебе вплив?

На превеликий жаль, ні в родині, ні у школі якихось таких наставників не було. Читав книги, спілкувався з однодумцями, здобував життєвий досвід. Тому вибір робив свідомо і самостійно.

Діяльніть молодіжної організації, яку ти очолюєш останні п’ять років, може перерости в серйозне русло?

Я вірю в те, що робить Національний Альянс. За цей час тисячі молодих людей були, є і ще будуть  членами нашої організації. Найприємніше, що за весь цей час ми "не лягли" під якусь політичну партію, а залишились незалежними. Ми самі визначаємо яким шляхом рухатись, ми зібрали молодих людей, які мають свою позицію і готові змагатись за свої переконання.

В тебе багато опонентів. Чи знаходиш з ними спільну мову після активних перепалок?

Я вважаю, що в обласній раді у мене немає ворогів. Так, я достатньо специфічно сприймаю представників Партії регіонів, бо не поділяю позицій, які вони декларують. А з усіма іншими, зокрема й з Анатолієм Грицюком, маю нормальні стосунки, хоча у нас бувають іноді конструктивні, іноді деструктивні дискусії. Але вважаю, що так має бути, бо це обмін думок, поглядів. А те, що голова обласної ради іноді неетично себе поводить щодо депутатів і стосовно мене зокрема, громадськість може бачити завдяки засобам масової інформації. Лише людям давати об’єктивну оцінку.

А чим займаєшся у вільний від роботи час?

Дуже багато часу проводжу за книжкою. В основному читаю історичну літературу, а от фантастику, наприклад, не люблю. Якщо книга мене дуже зацікавить, то за вечір можу осилити 200-300 сторінок. Це моє найбільше хобі. Люблю футбол. Вболіваю за футбольний клуб "Волинь".

Як вчився у школі? Мабуть, був відмінником?

Я скажу чесно, в 11 класі мав дві трійки: з алгебри та фізики. Все інше знав на чотири і п’ять. Ніколи не був відмінником, та й великим бешкетником назвати мене не можна було. Уже в 11 класі більшість свого вільного часу займали заходи, поїздки, читання цікавої мені літератури. Думаю, вчителям за мене не соромно.

Тобі вже 28 років. Про нащадків вже думаєш?

Хтозна, як воно буде. Через рік, два, три. Ми з дружиною таке рішення прийматимемо спільно. Тут не треба поспішати, бо це відповідальність. А я дуже непосидючий, в мене специфічна робота. Як Бог дасть, кажуть у народі. Але точно знаю, ми будемо виховувати своїх дітей згідно християнських та патріотичних цінностей.

Вважаєш себе хорошим сім’янином?

За три роки шлюбу я жодного разу не готував собі вечері, бо моя дружина дуже смачно готує, вона в мене гарна господиня. Так само не займаюсь пранням. А от інші хатні справи виконую із задоволенням.

Як ти познайомився зі своєю дружиною?

З Оксанкою я познайомився під час Помаранчевої революції. У 2004 році вона була у штабі громадянської кампанії "ПОРА", координувала дільність регіональних осередків. Тоді це просто був молодіжний політичний рух, а не партія. Крім того, я знав її як учасницю скаутської організації "Пласт". Через 3 роки після знайомства ми одружились. В нас схожі світогляди, а це дуже важливо у шлюбі.

Як бачиш своє найближче майбутнє? До столиці не збираєшся?

Я вже прожив один хороший рік у Києві. Це було у 2005-му. Все залежить від виборів, і президентських, і місцевих. Від політичної ситуації. Мене дуже цікавить міжнародна політика, особливо питання геополітичної візії України у балто-чорноморському регіоні. В нас у цьому напрямку є дуже багато роботи. Цілком можливо, що займусь саме цим. Політик мусить бути дуже гнучким, якщо держава потребуватиме, то я прийматиму ті чи інші умови. Хоча я корінний лучанин, мені тут добре, але якщо з’явиться потреба їхати до Києва, то так і буде. Головне – знати заради чого.

Розмовляла Ірина Качан, журнал "Інформ-бюро"

Думки читачів

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*