Нещодавно Луцька міська організація «Національний Альянс» привітала свого нового керівника, який очолив міський осередок вже з лютого цього року. Володимир Галишин навчається у ВНУ на історичному факультеті та, воно й не дивно, майбутній політолог за спеціальністю. Прикметно, що на свій перший курс і відносно короткий час перебування в лавах націоналістичної організації, Володимир дечого-таки досяг, адже ще зі шкільної парти виховував у собі дух патріотизму, цікавився історією рідної держави, формуючи таким чином свої переконаня в руслі боротьби за національне самоствердження українців.

Відтепер, як голова ЛМО, допомагає «виростати» іншим, знаходити свою траекторію руху і визначатися, а можливо і відзначатися у цьому житті новеньким членам організації.

Напевно бути керівником – означає бути вождем у всіх дефініціях цього слова, адже відповідальність, покладена на плечі лідера організації, вимагає все ж таки зусиль! Своїми думками з цього приводу вирішив поділитися новопризначений голова ЛМО «Національний Альянс» Володимир Галишин. Отож, поїхали...

Суть діяльності Луцького осередку Національного Альнсу випливає зі специфіки самої організації, що ставить собі за мету плекати сучасну еліту з молодих людей на засадах націоналізму, патріотизму, любові до батьківщини. Зокрема в Луцьку, де існує поблема апатії, а надто національної самовизначеності серед молоді.

На мою думку, найважливішим завданням Луцького міського осередку є залучення нових людей, оскільки, на жаль, є в нас невеличка проблема кадрів. У силу певних обставин, молодь не надто охоче долучається до патріотичних та націоналістичних організацій. Не має бажання, можливостей, часу і тому подібне. Таким чином найперше завдання ЛМО – це поповнення кадрами. Надалі діяльність осередку здійснюватиметься в рамках інтеграційних процесів у життя міста – це й активна взаємодія з владою, і втілення в життя крутих проектів, щоб ми дійсно могли назвати себе «третім сектором», «третьою владою» в місті Луцьку.

Оцінюю як достатньо пристойну, загалом на досить високому рівні. Звичайно не так як хотілося, але все ж таки Луцький осередок має чимало досягнень, якими я завдячую своїм попередникам, переймаючи їх досвід, адже вони багато зробили для того, щоб організація доросла до сьогоднішнього рівня. Однак, разом з тим, існують і недоліки, які необхідно врахувати для подальшої успішної роботи ЛМО, наприклад це та ж сама проблема кадрів. Саме тому я намагаюся виокремити всі прорахунки попередніх керівників, щоб таким чином уникнути подібних помилок у майбутньому.

На мою думку, лідер повинен мати вольовий характер, щоб у потрібний час змогти переступити через власні потреби, особисті принципи і діяти відповідно до ситуації. Повинен вміти згуртувати людей за будь-яких обставин і швидко зорганізуватися. По-друге, лідер повинен бути розумним, освіченим, плекати в собі справжню людину. Третя якість – комунікативні здібності, щоб легко і невимушено контактувати з людьми, з яких і складається організація. Якщо провідник організації не вміє спілкуватися з людьми, у нього нічого не вийде в плані керівництва.

Досить важко відповісти на це запитання, адже я не люблю загадувати наперед, але в принципі, бачу її значно масштабнішою щодо сфери впливу, кадрового потенціалу, ідейності. Організація користуватиметься більшим авторитетом серед молоді і не тільки.

На мою думку, в Україні нема політичної еліти, хтось називає її псевдоелітою чи ще якось там по-іншому. Наша еліта ще формується, адже в ній недостатньо молодих незаангажованих політиків, таких як Павленко, Кириленко – фактично ми маємо колишніх «совкових» кадрів, комуністів та дисидентів, які, однак і здобули нам незалежність, за що їм дяка, але тепер повинні працювати ми – молоді люди.

Серед політичних лідерів мені найбільше імпонує Тягнибок, оскільки він є людиною харизматичною, авторитетною в своєму колі, людиною, що дійсно змогла б вивести Україну з кризи на шлях процвітання.

На мою думку, найактуальнішою і найболючішою проблемою сучасної України є відсутність нормальної, адекватної політичної влади. У Верховній раді та й на місцевому рівні посадовці зовсім не відповідають тим вимогам, які ставляться перед обранцями народу. Звичайно, я не схильний все бачити у сірих тонах: як наші бабусі звикли казати – «вони крадуть і все», але ж не треба опускати руки, чого я нікому в організації робити не дозволю поки я керівник. Ми самі, як молоді люди, націоналісти, повинні докласти зусиль, щоб в Україні нарешті сформувалася дійсно проукраїнська влада, яка зможе відстоювати саме інтереси народу, а не задовольняти власні дрібні потреби. В цьому й полягає основна мета діяльності Національного Альянсу.

Найважливішою проблемою ЛМО є недостатність кадрів, оскільки націоналістичні ідеї, на жаль, не сприймаються молоддю. Хоча місто Луцьк і залишається тим західноукраїнським вмістилищем традицій і цінностей, що ще деякою мірою підкріплюється патріотичними почуттями, але загалом наша молодь обмежена щодо кола своїх інтересів, адже цікавиться переважно дискотеками, цигарками, випивкою та протилежною статтю. Цьому можна зарадити, якщо вести активну пропагандивну діяльність.

Відверто спілкувалася Тетяна Ворончук

Думки читачів

Немає коментарів. Ваш коментар буде першим.

Ім’я*

Текст*

Введіть код, що на зображенні*